Все мине! Все змиє сльозами!
Все вітром весняним змете!
І буде півкроку нарешті між нами
І ненависть слід свій тоді забере!
І соромно буде за втрачені роки,
за дурість і впертість самотніх очей
які не від щастя були часом мокрі,
які жили ранком, боялись ночей!
І все повернеться і стане на місце.
І ми зрозуміємо зміст наших слів.
Ми будем блукати до ранку по місту
не знаючи часу, не чути півнів.
І ось нове щастя – забуте старе!
І більше нікого-нікого не треба!
Кохання коханням, старе чи нове,
Тут тільки нас двоє, і посмішка неба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11776
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.02.2006
автор: Рубиновый Вторник