А я – людина. Хіба це мало значить?
Напевно, так. Напевно, світ такий.
Ти не хвилюйся, тепер я вже не плачу.
Я відганяю від себе свої горе-думки.
Так стрімко я злетіла,
Тепер кочусь донизу.
Так довго я палала,
Тепер лід утворивсь.
Кого я все чекаю? –
Не знаю, не відаю…
А смутку нема краю,
Кохання вже згасає.
Хіба ж я не людина? Та це ж уже не значить…
Напевно, так і треба, що люд жиє такий.
Ти більше не хвилюйся, страждать я перестану,
Коли почую голос утомленої журби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117368
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.02.2009
автор: Айлін