Я жила без тебе так спокійно, і не треба було шукати чогось нового з тим, кого кохала...чи тільки здавалось? Смішна історія того, чого так і не було. Вибір був за мною. Цікаво чим я керувалась, коли все-таки зробила його твердою рукою?
Важко зрозуміти чому тепер мовчання. Десь в шахтах підсвідомості залишився відбиток твого поцілунку...він горить синім вогнем, бо вже нічого немає...а чи було ЩОСЬ?
Було. Були моменти прозріння. Були секунди хвилювання і вічність чекання....були хвилини болю і ненависті....і безнадії....були руки в руках....і були тихі погляди.... тільки БУЛИ....
Не повернути того ніколи. Я так вирішила. Хоча хто дав мені право вирішувати за нас двох?
Все одно боляче. Я думала що позбудусь цього відчуття безвихідності ситуації, безсилля і пригніченості. Але ці мої гості вирішили затриматись. Бо вже немає тебе.
Я повернулась до нього. Знаєш чому? Тому що він впевнений, що я вмію кохати....Тому що я впевнена, що приношу йому щастя....радість..... тепло..... і відчуття безпечності. Я не хочу приносити йому щось гірше.... він занадто вірить мені, занадто кохає і цінує...Я відчуваю це....
Тому це було остаточно........ надовго?!....
Я не хочу щоб ти колись про це жалів.... про те що вдихала твій запах і почувалась в безпеці... про те що вже так багато написала....мені болить наша тиша....
Чому з’являєшся знову і знову? Для чого мучиш моє побите серце-каліку? Думаєш легко дивитись тобі в очі? Ти не помічаєш нічого, крім свого болю. І просиш про неможливе. Я не маю права дозволити собі твою слабкість, чи як там ти її називаєш...а, точно, любов.
Ніщо не дарує забуття. І навіть ніхто. А ти приходиш. Намагаєшся забути і все одно шукаєш. Значить така доля? Значить нічого не можна змінити? Думаєш?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117314
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.02.2009
автор: Айстра