Коли ти поруч – серце завмирає, виходу кудись шукає, втекти б від тебе...та куди? Перекриті всі шляхи. І тепер не можу без присутності твоєї...повільно на мрію перетворюються сірі будні, бо для мене веселкою ти відкриваєш небеса. І страшно розуміти, що падаю вниз, але наскільки солодкий політ, бо поруч ти...
Лечу до тебе як на крилах,
Забула, що колись любила...
Душу розриває страх...
Усе минуле стерлось в прах.
Я засинаю лиш з думкою, що завтра я побачу або не побачу тебе. Я ховаюсь від вітру, знаючи, що прийде МОЄ сонце і зігріє мене. Це так неждано і дивно сталось.
Я привикла викладати думки на папір. Але як викласти ті почуття, які зараз просто дірявлять душу, і знову мій маленький друг Страх прийшов в гості. Боюсь фальшивки, боюсь втратити те, що маю, бо ціную той час, який витратила...
А тепер ця річ вбиває своєю передбачуваністю...чи як це назвати? Бо вона означає розлуку.. з тим, без кого не було б сьогоднішньої мене....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117312
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.02.2009
автор: Айстра