Дивлюся я в вікно:
за ним зимовий сад,
покритий білим снігом.
І сніжна заметіль
летить зі всіх сторін.
Дивлюся я в вікно
і бачу білий дім.
Він білий не тому,
що просто побілів,
а просто сніжний дим
закрив його від сонця.
Дивлюся звідусіль
летить шалений сніг.
Озера, всі замерзлі,
збираються у лід.
Пташки всі відлетіли
у теплії края.
Лиш тільки злі ворони
лишилися зрання.
Не чутно взимку в лісі
пташиних співів тут.
Лиш тільки заметіль
кружляє тут-як-тут.
Ведмідь собі в берлозі
тихенько ніжно спить,
а вовк блукає лісом,
незнаючи, як жить.
Лисичка - хитра дівка
завжди собі знайде домівку.
Веселе почуття
до дум цих привело,
хоч я не бачу це,
а лиш дивлюсь в вікно...
18.02.2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117067
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.02.2009
автор: Мілана Мар