Весну несуть із Вирію птахи
Ярилу в поміч Літо відмикати.
Крадеться Дуб гіллястий до Вільхи,
Мов хлопець хоче дівку викрадати.
Пробудження у Матінки-Землі.
З Молодиком настане Новоліття.
Веселики – це перші Журавлі,
Що звуть «топтати ряст» на довголіття.
Яйцем – уперше, вдруге – пташеням
«Коваль дітей» народжується двічі.
Так Коляда дарує світло дням,
Тепло ж дає Дажбог їм після Стрічі.
До Неба поспішає Ключ-трава
Відкрити двері для рясного цвіту.
А молодь хороводом торжества
Плекає Землю, сонечком пригріту.
Веснянки ку́бла зви́ли на щоках,
А брови й губи грають в «Подолянку».
Клекоче щастя нам із неба птах,
Одягнений у нову вишиванку.
18/02/2009́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116987
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.02.2009
автор: Ростислав Свароженко