Тут вічність просякла морем
І дихає час тобою…
Самотність моя із болем
Згорнулась в піщані сувої.
Тут вітер розносить листя,
Наче листи в нікуди,
Тут люди живуть колишнім,
Ніби уже й не люди.
Тут сльози застигли у мушлях –
Дівочі перлини печалі,
Тут хочеться бути ближче…
Та хвилі зализують рани.
І тиша тут особлива,
Бо завжди шумлять прибої.
В безодні втопилась злива.
Тут дихає час тобою…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116830
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.02.2009
автор: Laura