Cидимо. Я, алкоголь і зимова дипресія.
Він бажає, щоб я була мертва.
Вона божевільна. Відчутна агресія
І я напевно остання жертва.
Він крутить мене на старому кріслі,
Бо хоче посилити до себе бажання.
Я вже пяна, читаю Агату Крісті.
Стараюсь серед друзів вибрати кохання.
Вона так тихо і повільно входить в мене.
Зливаючись із ним – вкрадає розум.
А я пригнічена, воліла б бути полісменом,
Стягнути з шиї пасок і забрати дозу.
Вони зєднались в танці, в мому тілі
Важка дипресія й підступний алкоголь.
Я через них в твоїх віршах шукаю тіні
І мрію викрасти тебе у них. Дозволь.
Знаєш, вони коханці. Це відомо й пастирю.
І хоча щораз вбивають один одного
Вона – свідомість. Він – ковток для настрою.
А я давно не жертва, хоч не вбила жодного.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114897
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.02.2009
автор: СтЕрФФочКа