під хмарами ледачо пар́ив... —
молитвою метнувся в небо
ужалений розум!:
як важко, Господи, пройти життя
по променю Любові серед лиховіїв,
не впавши у спокуси яму вовчу,
де кишечник гадюк шиплячих!
так болюче буревіями здираєш струпи
із Любові у серці моїм, аж жахаюсь —
а що як матрьошка серця порожня?!!
дякую, що чаша судьби — не діжка.
але не бий мене, Боже!
я вже і так Тебе люблю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114647
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 01.02.2009
автор: Роман Колесник