Опалені давно вже очі сумом,
Здається біль мені не подолати,
І у душевному підвалі
Себе самого там закатувати.
Бо вирвалось із мене все на волю,
Повинно, що було віки мовчати.
Зі страху до життя і долі
Повинен був дні дурнем доживати.
Я вже казав і буду повторяти:
Історія розставить на місця.
Є Україна – пресвятая мати,
І всім героям вічного життя!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114360
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.01.2009
автор: Еней