Монолог буфетного гнома

Я  живу  в  старенькому  буфеті,
Що  стоїть  в  бабусиному  домі.
Перше  покоління,  друге,  третє  -  
В  мене  вся  сім'я,  як  на  долоні.

Бачив,  як  бабуся  посміхалась,
Потай  прихопивши  цукру  трішки.
І  як  мама  учинила  галас,
Налякавши  муркотулю-кішку.

Всіх  я  дітлахами  пам'ятаю,
Казочки  шепочу  серед  ночі.
Але  діти  швидко  підростають,
І  в  казки  вже  вірити  не  хочуть.

Скоро  ти  також  мене  забудеш,
Станеш  ізгори  на  все  глядіти.
Може,  в  цьому  домі  вже  не  будеш  -  
Але  в  тебе  також  будуть  діти!

І  якщо  секрети  в  них  хлоп'ячі,
І  про  гнома  кажуть  без  упину  -  
Пригадай  літа  свої  дитячі,
І  стару  бабусину  хатину!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114101
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 28.01.2009
автор: Pola