Це небо належить менi,
I вiн менi теж належить,
Та iноди увi снi
Приходить до мене нежить
(Не «насморк», а неживi-
Всi тi, в кого в серцi пiтьма,
Блукають вони по травi,
Хо4 знають, що iх вже нема).
Ця нежить говорить зi мною,
Говорить, що я бездоганна,
Й вiднинi тепер над пiтьмою
Паную я , Юлiанна.
До 4ого ж i страшно це 4ути!
Не смiйте мене так лякати!
Та це я не можу забути,
Тепер вже боюсь засинати.
Нi4ними кошмарами вбита,
Знесилена, стомлена, зла,
Ле4у, мов якась Маргарита,
Щоб вбити якогось козла.
Не хо4у! Корона ця клята
Менi не потрiбна давно,
Не хо4у я вашого свята,
Не питиму ваше вино…
20.04.06
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113780
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.01.2009
автор: Eva Milessi