скидає мідний одяг ліс
і тягне суть у корінь спати.
в стоги Стрибог зганя укіс –
небесним полем сиву вату.
вже бурий вліз в барліг мураш,
щоб ссати сон із хутра лапок.
сичить зміїний в норах фарш,
останній трунок в келих крапа.
на трон диктатор Холод йде.
пернаті біженці тікають.
князь Хорс у відступ рать веде
і білі днів мости палають.
час спасу й схрону душ і тіл,
велика здвижень днина – осінь.
в могилу братську лист злетів.
сніг пухом вкриє жовті кості.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113716
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.01.2009
автор: Роман Колесник