Я до тебе ніколи не звикну:
ні в думках, ні в житті, ні в печалі,
наче крапля дощу в полі зникну,
тиха гостя в чужому астралі.
Я ніколи тебе не побачу,
ти мого не впізнаеш обличчя.
Уночі в самоті не заплачу,
а у неба терпіння позичу.
Я ніколи тебе не забуду,
пам"ять серця сильніша за мене,
ось і в січні вже листя зелене
від кохання, якого не буде...
****
Не привыкну к тебе никогда я:
ни в мечтах, ни в стихах, ни в печали,
невесомой снежинкой растаю,
гостья тихая в дальнем астрале.
Не узнаешь меня ты при встрече,
безразлично- ты был или не был.
Одиночество время излечит,
одолжу я терпенье у неба.
Не забуду тебя никогда я,
только сердце все бьется сильнее,
вот и листья зимой зеленеют
от любви, мной придуманной в мае...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113371
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 25.01.2009
автор: Григорий Подольский