Мій останній кумир розбився
На сотні дрібних осколків
І більше він мені не снився.
Як це було чимало років.
Мій останній кумир розпався
На сотні частин і десятки дівчат.
Бо у нього назавжди зостався
Сайт знайомств і без вимірний чат.
Мій останній кумир – не скульптура
Хоч я довго його ліпила.
Кам’яна з нього спала шкура
І вийшла звичайна людина.
Що крокує своїм життям
Не завжди й в усьому досконала,
Його сповнюючи гидким сміттям,
Коли іншого в серці замало.
Мій останній кумир – не ти.
Собі кумира більш не сотворю.
Не буду поклонятись і нести.
Якщо я навіть і люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113250
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.01.2009
автор: Даріна