Віщунка ніч запалює вогні,
Як зірки,мерехтять надії.
Весняний подих вогкої зими
Легенько опускає вії.
І думка лине вдалечинь,
Вона тебе зустріти там хотіла.
Усе поганеє відкинь.
З тобой душа моя летіла.
Клянусь тобі своєй весною,
Тієй, що зрощує любов.
Мені приємно буть з тобою,
Мабуть, тепер кохаю знов.
І поринаю у безмежне море,
Тремчу від березневих сподівнь,
І паростки кохання скоро
Розірвуть кайдани вагань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112989
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.01.2009
автор: Даріна