Злети у небо, щоб пізнати вічність,
Зігрій колючий холод у душі.
Пізнай у страху своїм небезпечність.
Відправ у прірву думи всі сумні.
Твоя душа напоєна спокоєм
Їдучим болем серце сповнене твоє.
Ти своє право відбери із боєм.
Нехай же сила правди верх візьме!
На крилах ночі вилети у поле,
Воронням чорним вдар, мов в землю грім;
Над краєм темним і над синім морем.
І над брехнею, болем, над життям усім.
А силу й спокій ти в степу зустрінеш,
Покладеш край нікчемним почуттям.
Мов птах до неба – ти до правди зринеш.
Бо кривда й гріх кінчаються лиш там.
На попелищі, де ніхто не плаче,
По вічнім бою, що на зламі всіх століть,
Блукаючи у хащах щось побачиш –
Могила смерті одиноко там стоїть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112640
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.01.2009
автор: Digital Angel