Як легко все тоді умить зламалось:
Життя, невинність, неповторність, я...
Долоні, очі, плечі не прощались,
Підкралась тиша раптом, мов змія.
То був кінець і відчай і ридання,
І шарпання зачинених дверей.
Душа страждала тихо за кохання,
Як за вогонь для людства - Прометей.
*****
В какой-то миг так резко всё сломалось:
Неповторимость,чистота и я ...
Глаза, ладони, плечи не прощались,
Вдруг тишина подкралась, как змея.
Душа рыдала в круговерти буден,
Страданий чашу осушив до дна.
Как Прометей, огонь отдавший людям,
На муки за любовь обречена.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112502
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 19.01.2009
автор: Григорий Подольский