Я українець і я цим горджуся,
Бо я живу на цій землі
В своїй країні я нікого не боюся,
Ніхто не буде вказувать мені.
Хоча давно вже воду відключили
І газу вже немає десять днів,
Але мене ви цим не вбили
Від цього я ще більше поміцнів.
І не важливо хто що скаже
Я все одно не поведусь
Від слів моїх в могилу зляже
неправда, зло - я не боюсь!
Я не валяюся в джакузі
І не катаюсь на Porshe,
Тому що щастя любі друзі
Не може бути дороге.
Від того, що наб'єш ти пельку
Чи кинеш пару штук в карман
У тебе може розійтись петелька
І може лопнуть барабан.
Таких як ти інфляція не знає
Ти в золоті увесь із золота їсиш
Таких і криза навіть не чіпає
І в лішку ти спокійно спиш.
А я витримую дієту
І не відсидююсь в кіно
На ранок чай, в обід котлету
На свято можна і вино.
Бо я є справжній українець,
А нас не прикрашає те,
Коли фортуємо бездумно,
На вітер кидаєм лаве.
З покон віків ми працювали,
Ідея була внас одна
Ми з нею все перемагали
І випивали все до дна.
Було давно це, майже і не правда
З тих пір води багато утекло,
Але я вірю, це ще буде завтра
І буде світом правити добро.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112383
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.01.2009
автор: ruslanliach