Бурмотiй найласкавiших зграй
надтендiтних перлинок буття,
ятел дзвiнкобарвистий,
жужiлевiдламувальник
поетичних ожарин,
то був я, молодесенький,
боже,
та невже то
...я,
аж мiж хмарок летiв на коханнях своїх,
поринаючи серцем в сузір'я
пекельних Стожарiв...
Виринаючи з тих
субкессонних глибин,
нiби чайка гойдався
на хвилях безсоння...
То не я...
То не я...
То примара, примара моя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112008
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.01.2009
автор: Ицхак Скородинский