-1-
З болотних озер до ясного Сонця-Ярила
Здіймався священний, божественний, сонячний птах.
За вічну любов він згоден віддать свої крила
І каменем впасти, щоб пір’я розвіяти в прах.
-2-
В густих очеретах згасала його половина, –
Не стало лебідки із вищої волі Богів.
І лине востаннє пісня його лебедина
Про дружбу, закоханість, відданість, вірність птахів:
приспів:
«Дажбоже, ладуй мою душу і душу дружини,
І вгамуй мою тугу й журбу.
Я вдячний Тобі, що даєш мені сили
Любити, коли світ здається немилий, –
Життя – це Богами нам дана можливість кохать.»
-3-
З білого пуху розрісся величний курган,
На схилах якого родилось село Лебедин.
Подвиг пташиний живе у серцях лебедян,
Що образом лебедів знов свій оздоблюють тин.
приспів:
Дажбоже, ладуй душу й дух лебединського Роду,
Збагати їх любов'ю й теплом.
Ми вдячні Тобі, що даруєш нам змогу
Любить не за щось, а всупереч чомусь, –
Життя – це Богами нам дана можливість кохать.
(Присвячується селищу Лебедин)
(Аудіо файл, прикріплений до даного твору, являється музичною композицією, створеною мною)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111520
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.01.2009
автор: Ростислав Свароженко