Чорне срібло тече в моїх венах.
Дивним світлом тануть думки.
На очах лише попіл та смуток,
За розбиті всі мрії.. мої
В прохолодному місті печалі...
Я крокую збираючи скло...
Скло надії, любові і віри,
І будую вже інше вікно...
Сині ворони будуть доречно,
Як червоні краплини дощу.
Вони стануть прикрасою муру,
Де сховаю я душу свою...
Де сидітиме в закутку, темно,
З рукавами на спині душа.
А зі скла того зро́блю вітрину.
Хай сумує і плаче вона...
Навіть Девіл не хоче дивитись,
На скалічену душу мою...
І мені вона теж не потрібна.
І без неї я тут проживу...
У порожньому світі турботи
У країні загублених мрій…
Не потрібні окрилені душі,
Бо немає тих крилів у змій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111495
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.01.2009
автор: Анн Марі