* * *

А  Ганіська  бізнесом  займається:
                                                                                                                           возить  свого  каліку  до  Києва.  
                                                                                                                     Там  більші  заробітки,  ніж  у  Вінниці,  
                                                                                                                           але  і  конкуренція  жорсткіша…

                                                                                                                                     Із  розмови  в  автобусі

Сидить  каліка,  простягає  руку...  
Погаслі  очі  дивляться  в  пітьму,  
Байдужість,  перетворена  на  муку,  
Створила  маску  в  сутності  німу.                                              
І  біль  не  стільки  у  тілесній  ваді,                            
Як  в  повній  втраті  власного  чуття.  
Закляклість  духа,  недовіра  правді                                
І  страх  перед  фатальністю  життя.  
Копійка  за  копійкою  в  корзину,  
Сльозинка  за  сльозинкою  в  траву,                                    
І  болісні  питання:  «Я  людина?                              
Я  ще  живу?  Я  правда  ще  живу?!».    
Яка  ж  ціна  нікчемній  копійчині,                                    
Яку  в  каліки  звісно  відберуть?                                        
І  як  же  розрахуються  повинні,                                
Які  чужі  страждання  продають?                            
Яка  ціна  затраченим  хвилинам,  
Порожнім  дням  і  тижням,  і  рокам?  
Невже  ціна  –  шмат  чорної  хлібини                              
Й  один  ковток  дешевого  вина?!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110847
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.01.2009
автор: Парфенюк І. М