розпадається тліном,
забиває памороки отруйними міазмами хворобливого віддиху
стара лярва, що тільки-но збиралась вмерти,
та пригадала, як було б весело забрати з собою двійко-трійко цікавих...
і тягне свої кволі, покручені поліартритом, клешні
от лиш не пам'ятає куди, бо має недоліковану болячку Альцґеймера.
та метастази маразму розповсюджуються повітряно-краплинно,
а тому наука прогресує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110533
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.01.2009
автор: маракобумагель