Так дивно і так сумно,
Залишитись одному,
Тлумачити у снах твоє ім'я.
І бачити тебе у вимірі другому,
Та жадібно повітря обіймать.
Так дивно і так сумно,
Стояти серед поля.
В безкрайнії простори руки простягать.
Твої блищать на сонці, малиново-червоні,
Солодкі теплі губи із присмаком весни.
…пройти з тобою до порогу,
Не бачити ні кого.
І на тобі сорочку модну розірвать…
Вже серце переповнюється кров'ю, -
До ранку мушу я вірші писать.
А може, хтось у темній,
Безсовісній кімнаті,
Цілує твоє тіло,
І ніжно обіймає,
А я посеред поля
Замучений любов'ю,
Лежу і відчуваю,
Торкається як неба,
Вже виснажена болем
В огні моя душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110347
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.01.2009
автор: Еней