Джерельна пристрасть до буття,
вітряк ганяє хмари,
пекельна жага каяття,
невже не стане мами.
Мій переляк в сивИх скронЯх,
в очах вогонь палає,
я так давно пізнав життя
та в серці догорає.
Яка жорстока суть буття,
без вибачень, пробачень,
так сумно знати відчуття,
їх неминучих значень.
Поглянь на небо,- журавлі,
курличуть, відлітають, -
жаль, повертаються не всі;
і вороття,
роки життя назад не мають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109134
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.12.2008
автор: Плахов