Луна останній дзвін серпневий,
Вересеніє за вікном.
А день прозорий, наче кришталевий
Поснув солодким тихим сном.
Вже літня мить горить – остання,
І чути плач осінньої пори,
А небо скине своє синє вбрання
І одягнеться в сірі кольори.
Усе чомусь наповнене печаллю.
Лиш не помітний сум байдужих сосен,
Й сумують верби в золотій вуалі…
В оцю чарівну – тиху осінь…
* Autunno piano (італ.) – тиха осінь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108624
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.12.2008
автор: Bodo