Розрамлені ми почуття діалоги
розрамленне все наше рівне життя
ми живемо у проміжку стелі й підлоги
у макеті поверху з власним Я
Ми виходимо інколи відчиняємо двері
але так боїмося щоб сусід не зайшов
що би той не помітив як розставлені меблі
що би свічка не згасла вбита тим сквозняком
Ми Веласкесом й Гойя прикрасили стіни
із небесного скла ставим вази на стіл
водночас наші вікна затуляють гардини
що би з дому навпроти не було видно їх
Сто років самотності - Гарсія Маркес
не будуйте Маккондо у грудях з ліва
не така фамілія в Бога і розпис
не ріжте замками за спиною крила...
Не потрібні нам рамки, рвіть гардини із вікон
переймайтеся іншими всі ми божі сусіди
зігрівайте щирістю й діліться свічки світлом
адже для цього Бог нам дав горіти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108476
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.12.2008
автор: Вітер