Кум до кума завітав
з привітаннями, бо знав,
що у кума гарні справи:
є і випивка і страви,
навіть жінка молода.
Але і крихітна біда:
гроші кум поклав до банку
на відсотки, а на ранку
вирішив відсотки зняти,
щоб долярів ще придбати.
Хвать, аж банк збонкротував.
З горя кум на дупу впав:
"Що ж мені тепер робити,
як теепер я буду жити?
Жив я чесно і не крав,
"хабарі", то правда -брав,
брав по трохи, що сказати,
як усі ми, депутати,
а тепер я злиднєм став".
Довго кум не сумував:
і на першій же нараді
(як і всі у Верховній Раді)
"Про відвищення зарплати
для народних депутатів"
миттю прийняли закон.
І свій новий мілліон
кум до банку вже не клав,
а в панчоху заховав.
То ж тепер живе і діє
та про другий мільон мріє.
Кум до кума з завітанням
і звертається з проханням:
- Куме, ви ж у нас хороший,
позичіть но мені грошей,
через рік я вам віддам!
-Що Ви, куме, стид та срам,
Звідки ж гроші? Я ж казав,
що мій банк збонкротував!
Чи глузуєте Ви з мене?
Працювати куме треба!
Красти - це теж працювати,
краще так, ніж позичати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107900
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.12.2008
автор: метель