Переплітаються образи хмар.
Твоє волосся здіймається і перетворюється в одне ціле з вітром. Тендітні руки тримають кохання міцніше за життя, яке вчепилося за тоненьку ниточку кольору весни!
Щотижня ти приходиш в гості і дивишся мені у очі, а погляд зазделегіть розкаже усе те, що неможливо сказати вустами.
Поетичні прози літають, деякі сідають на лампу, яку я увімкнула на кухні. Мовчим, знову мовчиш, намагаєшся упіймати метелика, який тікає.
Довготривалі посмішки на обли ч чях інших в метро, ти ловиш чужі погляди, підіймаючись по екскалатору, а думка так і просить сказати: "Подивіться на мене, можливо, я - ваше єдине неповторне кохання."
Пошук дає результат доволі дивний, але недосконалий, тому, як кохання не знаходять, його отримують у результаті симпатії очей співрозмовника, людина, яка імпонує твоїм думкам, подиху, руху.
Знову осінь закінчується, не встигнувши початися, і зимова хода входить врежим one - line .
Починають покриватися заморозками дотики твоєї любові до мене. Твоя самотність лише привід, щоб піти у невідомому напрямку.
Пробачають вчинки, але не твій серцевий ритм, він вбиває і руйнує кмітливий шорох суспільства, що є частиною кожного з нас.
Біль - це те, що тримає в неволі почуття, які колись любили гуляти по вулицям нашого міста, вони згадують кожен крок твоєї й моєї ноги. Пам'ятаєш розмову зірок, які любили дивитися на нас в ночі, вони забиралися на дах, щоб краще видно було, купували одну пляшку шампанського, сіділи у величезне коло і стурбовано чекали розлуки двох сердець. ЇХ зв"язок обірвався, але не повністю, не назавжди, тримає спогад один такий маленький і ніжний, що схвильовано здіймався вище хмар і кричав:"Постривай, кохай мене, кохай, я твоя!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107742
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.12.2008
автор: Romka Ko