Ти кохався колись із кригою?
Тоді спробуй на смак мене.
І не мрій, що розстану з відлигою –
Пройде ніч і усе мине.
А чи входив колись у пустку,
Де замість шибок – вітер,
І серце висить на мотузці,
А в серці – вірші й молитви?
Ось, візьми, це тобі, найпалкіша,
Тільки послухай хвилину:
Я молю тебе бути теплішим,
Обпікати мене, наче глину.
Я молю тебе бути терплячим,
Коли я з’їжджаю з глузду
І поглядом своїм звірячим
Б’ю, наче молот у кузні.
Я благаю забути нормальність,
Та стати трошечки дивним,
Увімкнути мою реальність,
Я молю тебе стати вільним.
Я прошу заховати в долонях
Мою полохливу безодню,
Молю, щоб горіло у скронях,
Молю залишити в полоні.
Дай забути, що я є та пустка,
Дай забути, що я є та крига,
Дай відчути, що вже не відпустиш,
Я молю тебе бути сильним!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106833
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.12.2008
автор: Юля Гармаш