По любові… Не буде боліти…
Час, як ліки… Пройде і мине…
Тільки десь в самоті в серці буде щеміти,
А під ранок вкотре буде будити…
Потім знову відпустить мене.
По любові… Не сльота і не осінь…
Підморозило, вже не дощить…
Та й віршам час минув і поезії досить…
І двірник акварелі на вогнище носить.
Залишивсь чорно-білий зими колорит.
По любові… По цьому не плачуть.
Вільним вітром бредеш наугад.
Все було, все минуло, а значить,
Хто не знає ціни – той не платить.
Я не знаю любові без втрат.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10606
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.01.2006
автор: nobile