Рум’янощока.
Над струмком веселим
схилившись, черпає блискучі промінці.
Вона про світ цей ще так мало знає,
й тому він зараз весь – в її руці:
ось – океан, сади, палаци царські,
ось – білий кінь біжить на вітра спів...
Рум’яна дівчинка
й струмок-прозора казка –
не треба їм ні іграшок, ні слів.
М’яким волоссям ніжно вітер грає.
І навіть здогаду у дівчинки нема,
бо ж про красу іще так мало знає,
що та Краса – і є
вона сама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10444
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.01.2006
автор: anna