Куми

Якось  з  кумом  кум  зустрілись,
На  базарі  вранці,
Їм  з  похмілля  не  терпілось
Хильнути  по  чарці.

Кум  до  кума  промовляє,
Голосом  тремтячим,
Зуб  на  зуб  не  попадає,
Стогне  ледь  не  плаче.

Треба,  куме,  похмелитись
Поки  ще  не  пізно.
Серце  може  зупинитись
Воно  ж  не  залізне.

І  тоді  нам  марш  зіграють,
Понесуть  з  вінками.
Піп  кадилом  помахає,
Стануть  біля  ями.

Голова  сільради  скаже
Кілька  слів  скорботних.
І  навіки  в  землю  ляжем
В  ящиках  добротних.

На  поминках  пити  будуть,
Що  аж  випре  жили,
А  до  ранку  вже  й  забудуть
Кого  це  зарили.

В  голові  в  обох  шуміло,
Що  там  домовлятись
І  без  слів  все  зрозуміло  –  
Треба  похмелятись.

Скинулися  копійками,
Пляшечку  всушили,
Занюхали  куфайками,
Димом  закусили.

Почав  настрій  підніматись  –  
Стало  легшим  тіло.
Тепер  можна  й  розмовляти  –  
Братися  за  діло.

Стали  вони  мізкувати,
Як  це  так  зробити,
Щоб  ніде  не  працювати  
І  шикарно  жити.

Ой,  як  зараз  нам  не  просто
Можемо  пропасти.
Розігнали  всі  колгоспи  –  
Немає  й  де  вкрасти.

Колись,  з  ферми  йдеш,  пітнієш.
Клумака  таскаєш.
А  тепер  про  це  лиш  мрієш,
Голу  дулю  маєш.

Дулю  можна  й  з  маком  мати,
Але  ж  кожен  знає  –  
Наркоманів  є  багато,
А  маку  немає.

А  я,  -  каже  другий,  -  
Знаю,  деякі  секрети,  
Бо  частенько  загортаю  
Тютюн  у  газети.

Вичитав  про  біржу  праці,
Та  це  ж  манна  з  неба,
Пощастило,  як  у  казці,
Це  ж  те,  що  нам  треба!

Там,  на  біржі,  безробітнім
П’яницям  ледачим
Дають  гроші,  лиш  потрібно
Вчасно  відмічатись.

А  таких,  як  ми  –  багато,
Що  мають  бажання
Копієчку  свіжу  мати,
Без  труда  й  старання.

Ось  там,  куме,  я  й  хапаю
Гроші  на  халяву.
Курю  собі,  п’ю,  гуляю,
З  банком  маю  справу.

Тепер  зможу  я  дружині
Купити  калоші,  
В  „секонд-хенді”  –  джинси  сині  –  
Ще  й  лишаться  гроші.

На  них  куплю  дітям  квасу,
Гостинців  від  зайця,
Від  заздрощів  сусід  Вася
Впхне  в  січкарню  ...  пальця.

Ото  ж  ,  куме,  й  Ви  раненько  
Забудьте  про  їжу.
Не  гайте  час,  а  швиденько  
Зганяйте  на  біржу.

А  за  цю  мою  пораду
Ставте  мені  пляшку,
Бо  сказав  я  чисту  правду,
Не  якусь  там  казку.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104215
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.11.2008
автор: Зарудний