Доля жіноча — не цукор, не мед,
Тут дім і робота, в яких профі й експерт.
І зранку до ночі — в турботах спринт,
І тільки у серці — спокійний флінт.
В очах — не легкість, а хатні справи,
Немає часу навіть випити кави...
Зі шваброю — як з мечем на війну,
Бо чиста підлога — то мир у сім'ю.
Тягарі — не лише на душі, а й у пакунках,
Тягне три сумки та іще подарунки,
На плечах — цілий світ, і трохи шерсті,
Бо вдома пухнаста киця об неї треться...
Героїня? Ще б пак! Із манікюром!
Скаже: «Все добре!» — хоч в душі увертюра.
Але тримається! Не гнеться — стоїть,
Ще й борщ зварить, і всіх полікує вмить)
Сила її — в погляді, в сміху крізь сльози,
У здатності зібратись, коли на душі морози.
Бо доля жіноча — не легка доріжка,
Але й не сумна — бо з гумором, трішки!
Вона — диригент у сімейному залі,
Планує бюджети і свята в запалі.
І знає усе, навіть в темряві ночі —
Бо жінка все бачить, іще й поза очі!
Її суперсила — все зробити у танці,
І знижки знайти, і не зійти з дистанції.
Вона і в халаті — пише дисертацію,
Упевнена, сильна, з почуттям фрустрації.
І звіти напише, й пироги напече,
Ще й сміється, коли вже тріщить плече.
Бо в гуморі — зброя, у сміху — броня,
Жіноча доля - комедійне життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2025
автор: Олександріса