Висить моє життя на волосині,
Що може обірватися умить,
Закривши небеса від мене сині,
У будь-яку його наступну мить.
Я добре знаю це і розумію.
Не вдасться відвернуть мені цього.
Тож те, що знаю я, також умію
На світі цім впродовж життя всього
Робити маю, а також учитись
Тому, що не умію ще робить,
І не боятись якось помилитись.
Помилки можна виправити. Бить
Лиш байди у житті своєму буду,
Тоді я не зміню в своїм житті
Нічого і нічого не здобуду
Я ані зараз, ані в майбутті.
Лиш працею зміню я те, що треба,
Аби на цьому світі краще жить,
Щоб кожна задоволена потреба
Моя була, щоб повністю втопить
Усі свої проблеми, негаразди
В бездоннім океані небуття,
Щоб в мене все ж, життя свойого ґазди,
Було усе щасливеє життя,
Допоки в мене ще воно минає,
Тече, неначе річка, крізь літа,
Допоки серце в грудях калатає,
Допоки дихаю. Хай обпліта
Усі думки та почуття, що маю,
Завжди лиш позитивнеє усе,
Що знати, мати, відчувать бажаю.
Хай доленька мені лиш це несе,
А я ділитимуся ним із тими,
Із ким іду шляхом життя одним.
Своє я щастя розділю із ними,
Щоб жоден з них повік не був сумним.
Євген Ковальчук, 02. 06. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2025
автор: Євген Ковальчук