Що вдіяти мені з тобою,
Докучлива журбо?
Тобі не здамся я без бою
Повік, нізащо, бо
Тебе позбутись я бажаю,
Здолать, перемогти,
Аж до самісінького краю
Навіки довести,
Із серця вигнати свойого,
З душі своєї теж,
Щоб протягом життя мойого,
Хай і мине усе ж
Воно колись, ти в них не жи́ла
І світлі почуття
В них каменем більш не давила
Без краплі співчуття.
В тім, що тебе я переможу,
Я певен на всі сто.
Тебе я подолати зможу
Й цьому мені ніхто,
Ніщо повік не перешкодить,
Хай як би не старавсь,
Аби мені лише нашкодить,
Щоб я, журбо, зоставсь
З тобою в світі цім тужити
Лише усе життя.
А прагну в нім лиш так я жити,
Щоб світлі почуття
Впродовж життя свого усього
У серці я тримав,
Бо й надане воно для того,
Щоб я лише їх мав.
Ти ж з нього забирайсь навіки,
Журбо, у небуття.
Нехай в мені течуть, мов ріки,
Лиш світлі почуття.
Євген Ковальчук, 02. 06. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038707
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2025
автор: Євген Ковальчук