***
Йде душа по дорозі шляхом непрямим.
На холодні світила, не знає куди.
Якщо ноги несуть, небо чисте мов німб.
Від багнюки і граду подалі зійди.
***
Не пояснюй багато, й не буде вини.
Після вибачень зайвих пристане іржа.
Гендлюва вовтузня не спасе від війни.
Плід, що зріє, на напасті не наражай.
***
І суддєю не будь, тим, хто зла не чинив.
Каяття за бездумність минулу – дарма.
Люди – бранці стихій, в лодках з деревини.
Воду черпають з тріщин та в хвилях - корма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038667
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2025
автор: Олесь Ефіменко