Ми ніколи не будемо разом...
Скільки б не промайнуло років!..
Доля йде вже яким листопадом...
- Скільки б небо не слухало слів!
Ми ніколи не будемо разом...
Стільки падає з щастям зірок!
Мрія сяє між ними алмазом,
та не збудеться… - Долі платок…
Я прийму подарунки від долі…
бо не кожен досягне блакить…
Буду жити, як пташка в неволі…
- Тільки що ж під ребром так болить?..
27.04.2025 р.
Фото з інету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2025
автор: Любов Вишневецька