Така моя доля плекати надії
Й шукати у Всесвіті щирі серця,
Які у душі не мають гордині –
Але я зморилась - вже сили нема…
Я ліпше віддам своє серце Країні,
Яку я кохаю найбільш за життя…
І буду лиш з нею у парі від нині –
Вона незборима – незламна і я…
Така моя доля її прославляти,
Хоча я для неї - ніхто і ніщо…
Але кожен ранок я буду вітати -
ЇЇ щирим словом від серця мого.
Така моя доля – і я не жалкую,
І як би, не було - це моє життя…
Молитву завжди від душі подарую
А як час спливе – я піду в небуття.
10.09.2012
фото автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина