Плава сонечко в криниці,
Джерелянка пестить стінку,
Охолоджує водицю,
Провокує нову хвильку.
Чи й пійма вона промінчик,
Вгомонить його нагоду,
Мох немовбито ослінчик,
Що вкривав стару колоду.
Її блиск, то років стійкість,
Зберіга святу водоньку,
Я подякую за щирість,
Наберу в свою долоньку.
Тож придасть і мені сили,
Поклонюся дарам Бога,
Не одна, мабуть щаслива,
По житті зника тривога…
Хай водички знов нап'юся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2025
автор: Ніна Незламна