Не падають додолу пелюстки
дерева квітучого -
чорніють на окраїні весни.
Холодними,
неначе восени,
тучами
опікується вітер.
Оголений самотній абрикос.
Думки колючі,
Мов гілля безлисте.
Прозорість володіє дивним хистом -
Наповнювати зовсім іншим змістом
Все те, чого раніше не було
За пишнотрав'ям, пишнослів'ям видно.
Усе пройде...
Усе мине...
Невпинно
Пливуть блакитним небом хмари,
тучі.
Усі минучі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2025
автор: Серафима Пант