(Вірш написаний під час проведення вечора пам’яті Олександра Микитовича Шльончика, відомого майстра музичних інструментів, якого називали «кращий майстер серед музикантів, кращий музикант серед майстрів».
Його руки торкалися до 814 зразків музичних інструментів, серед яких — широкий асортимент дерев’яних духових (сопілки, джуломиги, фрілки, фуяри, кувиці, свиринги, наї, окарини), струнних щипкових (гуслі, мандаліни, гітари, домри), ударних (ксилофони), перкусійних (тріскачки, дерев’яні коробочки, деркачі). Займався реставрацією музичних інструментів, зокрема відновив торбан, що належав Т. Шевченку. Вечір прикрасив фільм про видатного майстра, спогади його друзів і колег, а також виступ його онуки Нати Жижченко, засновниці гурту ONUKA.)
Пишаюся тобою, Україно,
Бо світу ти дала таких людей,
Талановитих, мудрих, десь наївних,
Але таких немає більш ніде.
Це ті, хто знає, як здобути волю,
Хто чує звуки дерева й землі,
Яких хвилює України доля,
І підкоряють навіть королів.
Це ті росточки нашого народу,
Що проросли, щоб стать його зерном,
Це люди особливої породи,
Бо спраглі упивались їх вином.
Це ті, хто інших душу відчуває,
Тримаючи свою у чистоті,
Хто особливим голосом співає,
Яких шанують ангели святі.
Це ті, ля кого небеса відкриті,
Аби черпати світло для життя.
Призначення їх – жити і творити,
Нас надихати до нових звитяг.
25.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2025
автор: Ганна Верес