За панською горою на долині
Стоїть хата наче писанка в саду.
Видно Дністер , як на картині...
Тут у дитинство стежечку віднайду.
Куди б не вели дороги в світи
А наймиліша дорога додому.
Де б не була, а будую мости...
І спішу - вклонитись дубу старому.
Часто сниться мені рідна хата
Рушники наче лебеді на стіні.
В білій хустині голубка мати, -
Як сонечко усміхається мені.
Не забуду я біленьку хату
Садочок , і калину біля воріт.
Під вікном мальву , як пахне м'ята
Мій тихий рай на землі - мій ясен світ.
Вже курличуть у небі журавлі
І кличуть мене до Отчої хати.
Несуть в село до рідної землі,-
Де в садочку чути пісню крилату.
Де б не була я лечу додому
Спішу у сад , як до мами дитина.
У рідних стінах загублю втому
Буду дивитись, як цвіте калина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2025
автор: Чайківчанка