МАНДРІВНИКИ
Дійсність крокує у цей вирій життя,
Ми зупиняємось тут із метою.
День проживаємо вже без почуття,
І залишаємо страх за собою.
Як мандрівник, ми лише на транзиті,
Номер готелю приємний недовго.
Сонце в очах, за хвилину – в зеніті,
Ніч переспали та далі в дорогу.
Лиш в цьому світі, де все швидкоплинне,
Час погостює в нескінчених рядках.
Тяжко зловити натхнення невпинне.
Серце шукає, та не в наших віршах.
Нас не тримає чужа допомога,
Бо ми всього лиш прихожі на світі.
Від дому до дому водить дорога,
Коли наші мандри не на транзиті.
Справжні стандарти у митях життєвих,
В залишку тільки своїх уподобань.
Кожен той шлях наших кроків суттєвих
Пройдемо ми знову без жодних вагань.
Мирослав Манюк
25.04.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2025
автор: Мирослав Манюк