Плямистий яструб налітає на мене і дорікає,
що я базікаю і байдикую.
Я теж нескорений, я теж незбагненний,
Я викрикую свій варварський клич над дахами світу.
Останній проблиск дня затримується ради мене,
Він кидає моє зображення услід за рештою і розміщує вірно,
як усе в тінистих хащах,
Він підмовляє мене до розсіяння і розмитості.
Я відлітаю, як вітер, я махаю своїми білими пасмами
зникаючому сонцю,
Я зливаюся тілом з круговертю і вплітаю його в мереживні фестони.
Я заповідаю себе ґрунту, щоб вирости травою, яку я люблю,
Якщо я тобі буду потрібен, шукай мене під своїми підошвами,
Ти навряд чи знатимеш хто я чи що я думаю,
Але я для тебе повинен стати добрим здоров'ям, не зважаючи ні на що,
І фільтром і волокном твоєї крові.
Якщо відразу не знайдеш мене, не падай духом,
Запізнишся в одне місце, шукай в іншому,
Я десь зупинився, чекаючи тебе
[b]Walt Whitman 52. Song of Myself [/b]
The spotted hawk swoops by and accuses me, he complains of my gab
and my loitering.
I too am not a bit tamed, I too am untranslatable,
I sound my barbaric yawp over the roofs of the world.
The last scud of day holds back for me,
It flings my likeness after the rest and true as any on the shadow'd wilds,
It coaxes me to the vapor and the dusk.
I depart as air, I shake my white locks at the runaway sun,
I effuse my flesh in eddies, and drift it in lacy jags.
I bequeath myself to the dirt to grow from the grass I love,
If you want me again look for me under your boot-soles.
You will hardly know who I am or what I mean,
But I shall be good health to you nevertheless,
And filter and fibre your blood.
Failing to fetch me at first keep encouraged,
Missing me one place search another,
I stop somewhere waiting for you
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2025
автор: Зоя Бідило