Кришиться ніч на тонкі промінці
ранку, що водить туман по ріці,
ранку, що вітром наш сон прожене.
- Вітре-молодчику!
Сонце ясне
не заступи чорним димом-шатром,
свіжістю дихай, теплом.
Хочеш, я імені,
мрії зречусь,
стану подібною росам,
комусь,
хто із тобою кружляє в танку.
Вітре!
Дай милому силу таку,
щоб не спіткнувся на стежці біди.
Ангелом віри прийди.
Хвилям безкрайніх моїх почуттів
не уміститися в просторах слів.
Їм не спинитися й попри наказ.
Вітре-соколику!
Знаєш про нас
до потаємних у серці глибин.
Стань вітром добрих новин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2025
автор: Наталія Погребняк