Можливо там у мороці печер
Хтось знов захоче написати віршик,
Який як сталактит зворотніх сфер
За стелю вчепиться, немов веселий грішник
І буде прагнути сягнути глибини
Парламентером зайвої тривоги,
Що виповзатиме по сліду звірини,
Відкинувши усі перестороги
На шлях життя, де котиться квадрат
Червоний наче з мрії Казимира,
Що обіймає палко всіх дівчат
Захищених від іпохондрій кліру,
І переходитиме в жовті сторінки
Між хвиль і роздумів для світу неприродних ,
До вічності в гуцульські говірки,
В печери часу вогкі й прохолодні…
Тому вирішуйте чи варто дні вивчать,
Що линуть в мороці між стін пінакотеки
До терміну, де п’ята б’є печать
В сургуч пергаменту метких античних греків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2025
автор: bloodredthorn