Котилася торба
Та з високого горбу,
А за нею сліди
не з муки, не з муки.
Колобки,
колобки.
Ті надкусили,
ті потягли.
Що торбі робити?
За вітром...
туди.
Так й Україна,
як лист той осінній.
І не самі, а Путін лиш винний.
Скільки діток не стало,
А звірям все мало.
Котимось ниже,
все нище.
Цікаві партнери,
паралельні угоди,
зброї нема, ресурси віддай,
Ні, лис облізлий, ти віддавай.
Пожежу розвів
і утікати, а хто нам скажи,
буде за лихо оце відповідати.
Одні лиш хапуги, одні бараші.
А наших діток під вражі ножі.
Та ви ж палачі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038250
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2025
автор: oreol