Я вірю…

Я  вірю…

Я  вірю,  що  хороші  люди  є  посеред  нас  
Зі  щирим  поглядом  й  красивою  душею,    
Та  добрим  наміром  допомагати  просто  так.
З  такою  вірою  не  можна  бути  черствим.

Було,  що  зраджували  й  залишали  у  біді.
Тоді    так  важко  дихати  і  жити  з  болем…
Я  це  пройшла…Тепер  життя  поставило  свій  фільтр  -
Байдужих  зрадників  він  відсіває  з  долі.  

Той,  хто  сердечного  благання  наче  й  не  почув,
Упевнена,  урок  за  вчинок  свій  засвоїть,  
Як  руку  не  подав  і  відвернувся  в  мить  складну,  
Не  допоміг  в  біді  піднятися  на  ноги  .

Я  вірю,  в  глибині  душі  байдужості  нема,  
Добро  там  посміхається  веселки  світлом,
Немов  безцінне  джерело  у  тих  людей  слова,  
Що,  розливаючись,  життя  міняють    в  світі.

І  хтось  промовить:  "  Вірю,  що  існує  доброта",
І  буде  іншим  від  душі  допомагати  .  
Усі  образи  і  озлоблених  думок  сміття
Обтрусить  з  себе  і  піде  все  в  нього  гарно.

Довіра  там,  де  є  любов.  Це    -  головне  зерно.
Я  вірю,  що  душа  не  черствіє  з  роками.  
Як  віриш,  що  буває  в  долі  щастя  і  любов,  
То  Всесвіт  через  віру  все  тобі  подарить.

21.04.2025

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2025
автор: Martsin Slavo